 |
|
|||||
|
|
Евгений Сверстюк сообщил министру Луценко, что его «орлы» охраняют «братков» В «Обком» поступило открытое письмо видного общественного деятеля Украины, известного диссидента советских времен Евгений Сверстюка к известному украинскому министру Юрию Луценко. Приводим текст письма полностью: Міністрові Внутрішніх справ України п. Юрієві ЛУЦЕНКУ Пане Міністре ! До Вас звертається редактор християнського часопису «Наша Віра», погромленого в день Вашого вступу на посаду. Погромленого псевдоцерковними перевертнями – просто так: “не нужно нам”. Ви, очевидно, соціаліст-атеїст, але у нас залишається спільна мова громадської порядності, принаймні з тих часів, коли ми були у фільмі “Обличчя протесту” в однакових ролях. Тоді Міністром внутрішніх справ, здається, був покійний Кравченко, який все-таки для Сверстюка робив виняток: говорив прямо і чесно. У Вас стиль “демократичніший”, тому я розмову у Вашому кабінеті 11 березня прийняв за чесну. Нагадаю, що йшлося про напад М.Кудрякова і “братків” на нашу редакцію і церкву, про побиття священика на очах парафіян, про те, що Мефодій і Дамаскін – це “кримінал у рясі”, і МВС це знає. І що нападники подали позов до суду з метою узаконення грабунку, і що звичайний пес, якби такий 7 років прийшов з нами у це порожнє засмічене приміщення, зорієнтувався б і тепер просто не пустив би сюди “братків”, як таких, що тут ніколи не бували. Єдине, в чому пес не зміг би розібратися, то в тому, чому міліція залишила в приміщенні нападників, а господарів напіводягнених – на снігу. Але в цьому, пане Міністре, здається, і Ви не змогли розібратися, інакше Ви навели б лад за 2 години і повернули б все на свої місця. І не доводили до світового скандалу, по суті покриваючи розбій. Судячи з листа на ім’я Архієпископа Харківського і Полтавського Ігоря, за Вашим підписом, то Ви наче зовсім переплутали грішне з праведним. І бандитську групу прийняли за ремонтну бригаду. А правда полягає в тому, що церкву як парафію і культурний центр, а також авторитетну газету, треба зберегти і підтримувати, як обличчя УАПЦ і перспективу її відродження в Україні. А псевдоцерковного владику і його “теплу компанію” десь можна було б прилаштувати в іншому місці, поки вони не пересваряться один з одним і не перегризуться. До речі, М.Кудряков є спецставлеником Кучми – з метою розкладу УАПЦ з середини, але особисто я з Кучмою не мав такого клопоту, як з Вами. Я йому посилав через пресу відкриті листи – нагадування про те, що він повинен піти у відставку, він мене ігнорував, але ця підкреслена ігнорація гарантувала мене від нападу “братків” М.Кудрякова, який у кучмівській системі знав своє місце. З “перемогою демократії” Кудряков перефарбувався і став претендувати на рівноправність, купив собі помаранчевого шаліка, і під час нападу його компанія уже глузувала над нами. “Все, Ваш час скінчився, уже нема Кучми. Уже влада наша”, - сміявся мені у вічі псевдомонах під іменем Кучминда. Кажуть, тепер цей Мефодій уже прилучається до “переговорного процесу” з представниками Константинополя, хоче творити “канонічну православну церкву”. Це вже я сприймаю як хід, щоб штовхнути мене в атеїсти... А тим часом його “братки” порядкують у нашій церкві, у нашій редакції, а Ваша міліція охороняє і оберігає їх, знаючи, хто вони є. Якщо для Вас не мають значення десятки публікацій про цю справу за найавторитетнішими підписами, де на захист нападників нема жодної публікації, то що тоді для Вас має значення? Суд виніс рішення про повернення майна господарям, але Кудряков і “братки” під охороною Ваших “орлів” насміхаються над нами і над судовими виконавцями. Отак ми 8 квітня уже втретє не були допущені до своєї церкви і до своєї редакції. Особливо вражають мене, раніше репресованого правозахисника, ваші поняття про насильство, про порушення прав людини, про недоторканість особи. Судячи з офіційних відповідей, “митрополит” з бандою розбійників – це “будівельна бригада”, яка має право викидати на сніг людей, що працюють тут, очевидно ж, на законних підставах, уже 7 років. А потім вішати табличку: “Вхід заборонений. Ремонт”. Отже, з правом ми все з’ясували. Залишається, пане Міністре, з’ясувати ще, як справа з соромом. Кажуть, сором прокидається раптово. У Салтикова-Щедріна є спостереження: «Однажды ночью к Глумову пришел стыд». Невже ті часи минули безповоротно? Особисто я за свої 77 років надивився на безсоромність лицедіїв ХХ століття... А зараз відчуваю: не можу, не хочу жити в цьому нікчемному безсоромному світі. Ганебно жити в світі без честі, без поваги і без правди. І, якщо мене молодим змушували жити при державному атеїзмі, то тепер вже ніхто не змусить миритися з “православним” атеїзмом. Коли моя держава підтримує руйнування моєї церкви з іменами Патріархів Мстислава і Димитрія і моєї редакції, яка 15 років боролася за чистоту і справжність віри, то хай собі та держава йде до лялькового театру Мефодія... Нам не по дорозі. Якщо Ви не можете забезпечити нам існування газети та духовно-культурного центру, заснованого Патріархом Димитрієм, куди до каплиці приходили на молитву колишні переслідувані і гнані за правду, то що Ви можете? Оскільки моє звертання виходить за рамки компетенції одного відомства, то посилаю його відкритим. Євген Сверстюк Довідково: 4 лютого у центрі Києва (вул. Трьохсвятительська, 8-а, під. 1) колишніми прихильниками В.Януковича на чолі з М.Кудряковим було вчинено бандитський напад на редакцію всеукраїнської газети “Наша Віра” та канцелярію Патріархії УАПЦ, що під час передвиборчої кампанії виступали проти втягнення УАПЦ в агітацію на боці провладного кандидата. Протягом вже понад 16 років редактором газети є доктор філософії, лауреат Шевченківської премії та Міжнародної премії ЮНЕСКО Євген Сверстюк. Людину, яка відбула 12-річне ув”язнення і заслання у радянських таборах за свої переконання і літературні твори, відому в Україні і на Заході від 60-х рр. як учасник національного опору, організатор “самвидаву”, а тепер редактор всеукраїнської газети, Президент Українського ПЕН-Клубу і співорганізатор ВГО “Громадянська Позиція”, групою молодиків із застосуванням грубої фізичної сили було викинуто із власного кабінету на вулицю. Разом з Євгеном Сверстюком було вчинено насильство над відповідальним секретарем редакції, багаторічним в”язнем сумління Віталієм Шевченко та канцлером Патріархії УАПЦ, настоятелем церкви Св. Димитрія Солунського (розташованої у цьому ж приміщенні) о. Валерієм Копійкою, яких також було брутально, з нанесенням тілесних ушкоджень силою викинуто на вулицю, а саме приміщення і майно захоплено. Не дивлячись на численні звернення і протести нова влада (зокрема й МВС) бездіють...
|
|
|
Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку 
|
|