 |
|
|||||
|
|
ЯНУКОВИЧІ НА МАРШІ Краща подруга Кучми почала дерибан його маленької Батьківщини
Але то було вчора. А що сьогодні? Сьогодні ми бачимо, що не так вже й спокійно все у «датському королівстві». Виявляється, що за фасадами сільських будинків в стилі євро ховаються величезні проблеми. Чи можна уявити собі, що в «екс-президентському» селі людей можуть позбавити даху над головою? Виявляється, можна. Ось вже чотири місяці в Чайкиному триває епопея з приватизацією житла. Мешканці 24-квартирного будинку, який перебуває на балансі селищної ради, не можуть отримати у власність квадратні метри житлової площі, на якій вони мешкають вже понад 4 роки. Сільський голова Чайкиного Людмила Стуканова на своїй посаді перебуває вже 16 років. На її очах і зводилися чудові архітектурні споруди: сільрада, школа, дитсадок, що за формою дуже нагадують євробудиночки в селі Ковалівка Київської області – вотчини сімейства Засух, голова якого, екс-губернатор Київщини Анатолій Засуха, і нині розшукується органами МВС. Не приховувала Людмила Іванівна, що саме за сприяння Засух робилося сучасне Чайкине. Зокрема ТОВ «Агрофірма ім. Т. Г. Шевченка» на батьківщині Кучми створювалося за зразком ковалівської агрофірми «Світанок», яка так подобалася Даниловичу. Для працівників чайкинської агрофірми чи, як її називають у селі, колгоспу збудували двоповерховий будинок, через який, власне, і весь сир-бор. – Людмило Іванівно, розкажіть, чому людям не дають приватизувати житло? – 28 жовтня 2006 року ми провели сесію, де я повідомила про те, що мешканці будинку подали заяви на приватизацію квартир, а вже 6 грудня представник Тетяни Засухи скликав депутатів на зібрання з одним питанням порядку денного – про тимчасове припинення приватизації квартир. Хоч вони назвали це зібрання позачерговою сесією, ні я, ні депутати її не скликали, як того вимагає закон. В той день я була в Новгороді-Сіверському. А коли приїхала, побачила цю картину. Я попросила слова й зачитала депутатам витяг із законодавства про приватизацію, а також із Закону України «Про місцеве самоврядування», в якому чітко вказується, хто може скликати сесію сільської ради. Як виявилося, ніякої ініціативної групи у депутатів не було і після моїх заяв вони відмовилися далі засідати. Втім, крик підняв Василь Жигайло – той самий, хто збирав депутатів. До речі, в селі ніхто не знає, який статус він тут має. З самого початку заснування агрофірми він працює таким собі наглядачем («смотрящим» – рус.) від Засухи. Вся родина в нього проживає, здається, десь в Київській області. От він і розійшовся на тему, що нікому не можна надавати право приватизувати житло. Бо всі мешканці, бачте, ледарі і не хочуть працювати як слід. У нас там живе одна родина, голова якої Шкалаберда Олексій Володимирович вже відпрацював своє на м’ясокомбінаті, а зараз хворіє й вже не встає. Дружина в нього працює в дитсадку. Кажу, ну невже ж не можна їм приватизувати квартиру? Мені відповідає цей Василь Павлович, що їх треба вигнати звідти. І це при тому, що сім’я ростить дитину. Після цього я вже не витримала і просто спитала в нього, хто він тут такий, попросила представитися. Він піднявся до мене й сказав: «Я вам раджу написати заяву по стану здоров’я й піти з цієї посади!», гримнув дверима та пішов. – Після того ви з ним не розмовляли? – Розмовляла. Він привіз юриста з Ковалівки. Я й в нього спитала, що я порушила? Але ніхто з них і чути про це не хотів, бо юрист відстоював інтереси не мешканців, а Тетяни Володимирівни. – А який інтерес до цього будинку може бути в народного депутата України? – Документально я не можу довести, який інтерес. Будівлю почали зводити, потім була перерва, а потім прийшла разом з Кучмою Тетяна Володимирівна. Начебто вона вклала в цей будинок 1 млн. 200 тис. гривень. Документальних підтверджень цього в мене немає. Будинок мені на баланс передав районний відділ капітального будівництва. Балансна вартість будинку – 2 млн. 100 тис. Це державне житло. Хто має право сюди втручатися?! Я по закону не можу відмовити в приватизації. За це я понесу відповідальність (читайте п. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»). Хоча до того було мільйон порушень. Вселяли людей вони – кого хотіли. Сільрада йшла на поступки, бо потрібні ж були спеціалісти. Тепер цей народ не подобається – ну то хай іде на вулицю... – Були спроби виселити людей? – Намагалися, але ж юридично це може зробити тільки сільська рада. – А що Кучма говорить із цього приводу? – Останній раз Леонід Данилович, як завжди, тут був разом із Засухою. Вона тоді як піднялася на мене! Криком кричала про те, що я тут ніхто й розпоряджатися цим житлом я не маю права. Мовляв, я тут все збудувала – що хочу, те й буду робити. До Кучми звернулася: «Леонід Данилович, давайте її приберемо!» Потім вона не могла заспокоїтися, поки Кучма не ляпнув по столу й сказав: «Закон порушувати не можна...» Потім він їй сказав: «Тетяна, хто їх вижене? Ти їх виженеш? В них вже сім’ї є... як ти їх зможеш вигнати?!!» – До районної влади зверталися? – Була я у голови райдержадміністрації Валентини Черник і розповідала про цей скандал на нашій сесії. Я тоді сказала, що до неї ще буде делегація. Так і сталося – виходжу з кабінету, а в приймальні вже сидять цей Василь Павлович («смотрящий» - авт.) та директор агрофірми. Я не знаю, про що в них була розмова, але вказівок мені ніяких не було. Зверталася я до прокурора – той мені сказав, щоб я написала заяву. Я не знаю що робити... Я сама... Лілія Коваленко разом з чоловіком виховує п’ятьох дітей. Чоловік працює в агрофірмі помічником ветеринарного лікаря. Мешкає родина Коваленків у двокімнатній квартирі того самого будинку. До Чайкиного переїхали жити з Донецької області. До декрету Лілія працювала прибиральницею в дитсадку. Останнє поповнення в родині відбулося не так давно – 9 лютого. Втім, розраховувати на власну житлову площу поки що не доводиться, бо «начальство» не дозволяє, розповідає Лілія Коваленко. – Ми вже всі документи підготували, витратили на це гроші, які для нашого сімейного бюджету не зайві, а нам не дозволяють приватизувати квартиру. – Не пояснюють чому? – Днями до нас заходив Василь Павлович і сказав, що приватизовувати ніхто квартири не буде, бо будинок збирається викупити Тетяна Володимирівна, адже вона його будувала і там її гроші вкладені. Зараз і в підвалі, і в під’їздах відключена електрика, бо за неї не хоче платити колгосп. Добре, що ви приїхали по світлому, а то увечері там вбитися можна. Робити ремонт і користуватися прижитловими будівлями нам теж забороняють. На жаль, з Василем Павловичем Жигайлом нам не вдалося поспілкуватися, тому що незадовго до приїзду кореспондентів він виїхав з території району в невідомому напрямку. За словами сільського голови Людмили Стуканової, спіймати його не так-то й просто. Одного разу співробітники СБУ два місяці не могли з ним зустрітися. До журналістів же в нього відверта антипатія, яка виражається в показі «лінії життя» на своїй долоні перед об’єктивом камери. Автор звертає увагу прокурора Новгород-Сіверського району Ігоря Лабадіна на необхідності проведення розслідування та дотримання законності в процесі приватизації своїх осель мешканцями 24-квартирного будинку по вул. Кучми, 20. Поки матеріал готувався до публікації, надійшла інформація про ймовірне виселення жителів зазначеного будинку і подальше виставлення житла на продаж. Мешканці перебувають у розпачі і готуються до протидії всіма можливими засобами.
|
|
Хто на Чернігівщині та поза нею не знає село Чайкине? Не так давно ця територія у Новгород-Сіверському районі вважалася ледь не заповідною й недоторканою для правоохоронних органів, бо звідти родом «папа».
|
Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку 
|
|