 |
|
|||||
|
|
Ющенко вернул в Раду закон о «своем импичменте» Об этом сообщает пресс-служба главы государства. В сообщение говорится: «В соответствии с частью второй статьи 94 Конституции Украины Президент вернул со своими предложениями Закон «О временных следственных комиссиях, специальной временной следственной комиссии и временных специальных комиссиях Верховной Рады Украины», для повторного рассмотрения Верховной Радой Украины. Представлять предложения Президента Украины во время рассмотрения Закона на пленарном заседании Верховной Рады Украины будет заместитель главы Секретариата Президента Украины - Представитель Президента Украины в Конституционном Суде Украины М.Ставнийчук». Ниже – предложения В. Ющенко к указанному закону: ПРОПОЗИЦІЇ до Закону України «Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» Верховна Рада України 15 січня 2009 року прийняла Закон України «Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України». Цим Законом передбачається утворення, зокрема, тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, спеціальної тимчасової слідчої комісії для проведення розслідування обставин щодо вчинення Президентом України державної зради або іншого злочину, які наділяються надзвичайно широкими повноваженнями, в тому числі передбаченими Кримінально-процесуальним кодексом України для органів досудового слідства. Відтак, Законом, що розглядається, всупереч Конституції України передбачається утворення зазначених комісій не як парламентських органів, а як незалежних правоохоронних органів із практично необмеженими повноваженнями, що керуються у своїй діяльності положеннями Закону України «Про прокуратуру» та Кримінально-процесуального кодексу України і водночас не підлягають контролю, який передбачений цими законодавчими актами для правоохоронних органів. Оскільки за Конституцією України завданнями тимчасових слідчих комісій та спеціальної тимчасової слідчої комісії є не притягнення до відповідальності осіб, а підготовка і попередній розгляд питань, проведення розслідувань з питань, що становлять суспільний інтерес, висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду (частини друга - четверта статті 89), то надання таким комісіям повноважень правоохоронних органів не відповідає Основному Закону держави і, як наслідок, може призвести при зді йсненні цими комісіями своїх повноважень до порушень прав людини, втручання в діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій. Основні зауваження до Закону, що надійшов на підпис, зводяться до такого. 1. Частиною четвертою статті 1 Закону встановлено, що організація і порядок діяльності тимчасових слідчих комісій, спеціальної тимчасової слідчої комісії та тимчасових спеціальних комісій парламенту визначаються Конституцією України, названим та іншими законами України, Регламентом Верховної Ради України та прийнятими відповідно до них постановами Верховної Ради України. Згідно з частиною першою статті 24 Закону спеціальна тимчасова слідча комісія діє на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені, зокрема, Регламентом Верховної Ради України та постановами Верховної Ради України. Передбачений зазначеними положеннями Закону спосіб регулювання організації і порядку діяльності тимчасових слідчих комісій, спеціальної тимчасової слідчої комісії та тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України постановами Верховної Ради України не відповідає частині п'ятій статті 89 Конституції України, за якою організація і порядок діяльності тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України встановлюються законом, частині другій статті 19 Конституції . України, яка зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені, зокрема, Конституцією України. Слід зауважити також, що з наведених положень Закону, а також положень частини п'ятої його статті 4, за якими пропозиції щодо кількісного та персонального складу тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України подаються депутатськими фракціями відповідно до вимог законів України та Регламенту Верховної Ради України, випливає, що Регламент Верховної Ради України приймається в іншій формі, ніж закон України. Такий підхід, передбачений Законом, не відповідає пункту 21 частини першої статті 92 Конституції України, за яким організація і порядок діяльності Верховної Ради України визначаються виключно законом, низці рішень Конституційного Суду України (зокрема, Рішенням від 3 грудня 1998 року №17-рп/98 у справі про утворення фракцій у Верховній Раді України, від 1 квітня 2008 року №4-рп/2008 у справі про Регламент Верховної Ради України, від 17 вересня 2008 року №16-рп/2008 у справі про коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді України, Ухвалі від 11 травня 2007 року № 22-у/2 007), в яких висловлено правову позицію, що Регламент, який унормовує організацію і діяльність Верховної Ради України, має прийматися виключно як закон України за встановленою статтями 84, 93, 94 Конституції України процедурою його розгляду, ухвалення і набрання чинності. У зв'язку з цим пропонується у Законі: частину четверту статті 1 викласти в такій редакції: «4. Організація і порядок діяльності слідчих комісій, спеціальної слідчої комісії та спеціальних комісій визначаються Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України та іншими законами України»; у частині п'ятій статті 4 слова «законів України та Регламенту Верховної Ради України» замінити словами «Регламенту Верховної Ради України та інших законів України»; у частині першій статті 24 слова «та прийнятими відповідно до них постановами Верховної Ради України з цього питання» виключити. 2. Відповідно до частини першої статті 1 Закону тимчасова слідча комісія Верховної Ради України утворюється для здійснення парламентського контролю шляхом проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес. У частині другій статті 4 Закону визначено, що підставами для утворення такої комісії можуть бути повідомлення про порушення Конституції України, законів України органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими, службовими особами, керівниками підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, що становлять суспільний інтерес. При цьому наведений перелік питань має загальний характер, не є вичерпним та не кореспондується з повноваженнями Верховної Ради України, визначеними Конституцією України. Не наведено в Законі й чітких критеріїв, за якими питання можуть бути визнані такими, що становлять суспільний інтерес, а отже, не встановлено меж здійснення тимчасовими слідчими комісіями Верховної Ради України парламентського контролю , як того вимагає пункт 33 частини першої статті 85 Конституції України. Ураховуючи норми частини другої статті 85, а також частини другої статті 19 Конституції України, з яких випливає, що Верховна Рада України здійснює лише ті повноваження, які віднесені до її відання, пропонується чітко визначити підстави створення тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України, узгодивши їх з конституційними повноваженнями парламенту. 3. За частиною першою статті 19 Закону посадові особи (крім Президента України та суддів Конституційного Суду України, суддів судів загальної юрисдикції), службові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівники (або посадові особи, що виконують їх обов'язки) підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян та окремі і громадяни зобов'язані з'явитися на запрошення тимчасової слідчої комісії і дати правдиві показання чи пояснення про відомі їм обставини з питань, що є предметом розслідування, у порядку, встановленому законом. При цьому особи, запрошені для дачі показань як свідки, а також як експерти, перекладачі, попереджаються у письмовій формі (розпискою) про кримінальну відповідальність за вчинення ними певних дій, зазначених у частині другій статті 37 цього Закону. Частиною четвертою статті 19 Закону передбачено право слідчої комісії приймати рішення про застосування до посадової, судової, іншої особи, яка не з'являється на засідання слідч ої комісії без поважних причин, приводу, виконання якого забезпечується органами внутрішніх справ у встановленому законом порядку. У зв'язку з цим слід зазначити, що тимчасова слідча комісія Верховної Ради України є парламентським органом. Отже, її повноваження є похідними від повноважень парламенту. За таких обставин вона не може бути наділена повноваженнями щодо попередження про кримінальну відповідальність осіб, запрошених для давання показань як свідків, а також як експертів, перекладачів, за вчинення відповідних діянь (юридичний факт), приймати рішення про застосування приводу, притаманними органам дізнання, слідства та суду. Слід також зауважити, що посилання у наведеній нормі частини першої статті 19 Закону на частину другу його статті 37 є некоректним, оскільки за Кримінальним кодексом України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом; законодавство України про кримінальну відповідальність становить виключно Кримінальний кодекс України, злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом (статті 2, 3 Кодексу). З огляду на викладене друге речення частини першої, частину четверту статті 19 Закону пропонується виключити. 4. Частиною третьою статті 19 Закону особи, які згідно із законом мають право не розголошувати певну інформацію, можуть не повідомляти тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України таку інформацію. Водночас частинами першою та другою статті 18, згаданою вище частиною першою статті 19, статтею 20 Закону передбачається беззастережне право тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України витребувати та вилучити носії інформації, обов'язок відповідних посадових і службових осіб давати правдиві показання чи пояснення про відомі їм обставини з питань, що є предметом розслідування, а отже, в тому числі щодо інформації, таємниця якої гарантується, яка не може розголошуватися або яку відповідні особи вправі не повідомляти відповідно до закону. Так, наприклад, Конституція України гарантує таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції громадян, винятки з якої можуть бути встановлені лише судом (стаття 31). До такої інформації належить і, наприклад, інформація, яка становить комерційну, банківську таємницю, лікарську таємницю тощо (Закон України «Про інформацію», Цивільний кодекс України, Закон України «Про банки і банківську діяльні сть», Основи законодавства України про охорону здоров'я). Крім того, закріплення Законом, що розглядається, за тимчасовими слідчими комісіями Верховної Ради України повноважень щодо витребування та вилучення певних документів та матеріалів у відповідних посадових та службових осіб без будь-яких обмежень щодо режиму зберігання, порядку видачі таких документів та матеріалів, що на сьогодні визначається законами України, призведе до порушення роботи органів державної влади, органів місцевого самоврядування та ускладнень при реалізації їх повноважень. Зазначене стосується й положень пункту 1 частини третьої статті 24 Закону. З огляду на наведене пропонується внести зміни до частин першої, другої статті 18, частини першої статті 19, статті 20, пункту 1 частини третьої статті 24 Закону щодо приведення у відповідність їх положень до вимог Конституції та законів України, якими передбачено такі обмеження. Такий підхід відповідатиме і правовій позиції Конституційного Суду України, викладеній у Рішенні від 5 березня 2003 року №5-рп/2003 у справі про звернення народних депутатів України до Національного банку України. 5. Частиною першою статті 18 Закону тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України надано право визначати термін надання їй документів та інформації з питань, щодо яких проводиться розслідування, державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, керівниками (або посадовими особами, що виконують їх обов'язки) підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також об'єднаннями громадян. Таким чином, під час застосування названого положення Закону не виключено можливість штучного створення умов для притягнення відповідних осіб до відповідальності, передбаченої частиною другою статті 351 Кримінального кодексу України, за невиконання вимог тимчасових слідчих комісій через встановлення невиправдано коротких термінів надання документів та інформації з питань, щодо яких проводиться розслідування. Тож Законом має бути чітко визначено розумні строки надання тимчасовим слідчим комісіям Верховної Ради України документів та інформації з питань, щодо яких проводиться розслідування. Такий підхід відповідав би статті 19 Конституції України, за якою правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вбачається, що такі строки мають кореспондуватися зі строками, передбаченими Законом України «Про статус народного депутата України» для розгляду запитів та надання відповідей на звернення народних депутатів України. 6. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 24 Закону тимчасова спеціальна слідча комісія Верховної Ради України проводить розслідування у разі виявлення під час строку повноважень спеціальної тимчасової слідчої комісії інших обставин щодо вчинення Президентом України державної зради або іншого злочину без додаткового прийняття рішення Верховною Радою України з цього питання і за наявності підстав готує відповідні пропозиції щодо проекту постанови Верховної Ради України про звинувачення Президента України. Надання таких повноважень тимчасовій спеціальній слідчій комісії суперечить змісту положення статті 111 Конституції України. Крім того, реалізація таких повноважень призведе до зловживань у роботі названої комісії. У зв'язку з наведеним пункт 2 частини другої статті 24 Закону пропонується виключити. 7. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 25 Закону на посади спеціального прокурора, спеціальних слідчих не може бути рекомендована особа, раніше судима. Це не узгоджується з положенням частини першої статті 88 Кримінального кодексу України, за яким особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. У зв'язку з цим пропонується пункт 5 частини другої статті 25 Закону викласти в такій редакції: «5) має судимість, не погашену і не зняту в установленому законом порядку». 8. Статтею 24 (пункти 2, 3 частини третьої) Закону спеціальна тимчасова слідча комісія Верховної Ради України наділяється правом, зокрема, витребувати необхідні документи, матеріали та інші відомості, що стосуються розслідування, у разі потреби призначати експертизи. Статтями 26, 27 Закону визначено повноваження відповідно спеціального прокурора та спеціального слідчого. Цими нормами передбачено, що спеціальний прокурор користується повноваженнями прокурора, які встановлені Законом України «Про прокуратуру» та Кримінально-процесуальним кодексом України, а спеціальний слідчий - повноваженнями слідчого, які встановлені Кримінально-процесуальним кодексом України. Частиною третьою статті 29 Закону встановлено вимоги щодо висновку про звинувачення Президента України, який складається спеціальною тимчасовою слідчою комісією з урахуванням вимог до обвинувального висновку, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України. Такі положення не відповідають статті 111 Конституції України та суперечать Рішенню Конституційного Суду України від 10 грудня 2003 року №19-рп/2003 у справі щодо недоторканності та імпічменту Президента України, в якому Конституційний Суд України дійшов висновку, що «встановлена Конституцією України процедура імпічменту є єдиним способом притягнення Президента України до конституційної відповідальності і за своєю правовою природою не аналогічна обвинуваченню особи відповідно до норм Кримінально-процесуального кодексу України. Тому немає підстав вважати досудовим слідством проведення розслідування тимчасовою слідчою комісією, яка створюється парламентом». Таким чином, спеціальна тимчасова слідча комісія Верховної Ради України не може бути наділена повноваженнями, які кримінально-процесуальним законодавством закріплені за органами досудового слідства та судом, а повноваження спеціального прокурора та спеціального слідчого, вимоги щодо висновку про звинувачення Президента України, який складається спеціальною тимчасовою слідчою комісією, мають бути вичерпно визначені Законом, що розглядається. При цьому з огляду на зазначене Рішення Конституційного Суду України повноваження спеціального прокурора не можуть бути відтворенням повноважень, які передбачаються Законом України «Про прокуратуру» та Кримінально-процесуальним кодексом України для прокурора, а повноваження спеціального слідчого - повноважень, які передбачаються Кримінально-процесуальним кодексом України для слідчого. Крім того, виходячи з наданого Конституційним Судом України у вищезазначеному Рішенні №19-рп/2003 тлумачення статті 111 Конституції України, на правовідносини, що виникають у зв'язку з діяльністю спеціальної тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, не може бути поширено і дію положень частин першої та другої статті 37 Закону, що розглядається. Також положення частини третьої статті 29 Закону, відповідно до якого спеціальна тимчасова слідча комісія за наявності відповідних підстав ухвалює висновок про звинувачення Президента України не відповідає положенню частини п'ятої статті 111 Конституції України, за яким прийняття рішення про звинувачення Президента України віднесено до компетенції парламенту, що приймає таке рішення не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Виходячи зі змісту статті 111 Конституції України, спеціальна тимчасова слідча комісія може лише вносити пропозиції щодо висунення парламентом звинувачення Президенту України. У висновках же має міститися інформація щодо фактів та обставин, які були підставою для ініціювання питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту, що і відображено у частині другій статті 29 Закону. 9. Відповідно до частини першої статті 31 Закону тимчасова спеціальна комісія утворюється Верховною Радою України для підготовки і попереднього розгляду питань, а також для підготовки і доопрацювання проектів законів та інших актів Верховної Ради України на правах головного комітету, якщо предмет правового регулювання таких проектів не належить до предметів відання комітетів, утворених Верховною Радою України, крім випадку утворення тимчасової спеціальної комісії для продовження роботи над законопроектом про внесення змін до Конституції України. Таким чином, пропонована редакція частини першої статті 31 Закону виключає можливість утворення Верховною Радою України тимчасової спеціальної комісії для підготовки і попереднього розгляду інших питань, віднесених до повноважень парламенту, ніж ті, що передбачені вищеназваним положенням Закону, що не узгоджується з частиною другою статті 89 Конституції України, за якою Верховна Рада України у межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань. З огляду на це названі положення Закону мають бути відповідно скориговані. 0. Слід також наголосити на необхідності законодавчого визначення вимог до постанови Верховної Ради України про утворення тимчасової спеціальної комісії. Поширення на названу постанову вимог, які Законом передбачені для постанови про утворення тимчасової слідчої комісії (частина третя статті 4, частина четверта статті 31), вбачається неприйнятним, оскільки Конституцією України, зокрема її статтею 89, визначено різні цілі для утворення Верховною Радою України тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій. У зв'язку з цим пропонується у статті 3 1 конкретизувати вимоги до постанови Верховної Ради України про утворення тимчасової спеціальної комісії. З огляду на викладене прийнятий Верховною Радою України 15 січня 2009 року Закон України «Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» повертається для повторного розгляду парламентом з урахуванням цих пропозицій. Президент України В.ЮЩЕНКО
|
|
|
Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку 
|
|