|
|
ТОМОСОМ ПО «ПАРТІАРХУ» Хто на «узбіччі»? Рух українського православ’я від «церкви-мачухи» викликає не одну лише шалену лють у «християн» РФ. Є спроби, зрозуміло – нечисленні, з боку найбільш «просунутих» діячів РПЦ, знайти (для себе і московської церкви) хоч якийсь позитив у надбанні УПЦ автокефалії. Але здолати «когнітивний дисонанс», який завжди супроводжує міркування росіян з «українського питання», не здатні навіть ті з них, хто намагається не «драматизувати ситуацію». Яскравий приклад – диякон РПЦ Андрій Кураєв (ім’я якого ми, грішні, сьогодні вже згадували всує, проте з любов’ю). Відома не тільки у РФ, але і в Україні особа, - і не тільки у середовищі віруючих. Свого часу Кураєв небагато чим відрізнявся від «ватників» взагалі і зокрема шовіністів РПЦ – коли йшлося про так зване «українське питання». Але згодом на Андрія щось «зійшло». І він вже переконує московську інтелігенцію, що автокефалія УПЦ – це благо для всього православного світу!! Вселенський патріарх Варфоломій як «агент ЦРУ» Це перетворення «тягне» на чудо біблейського розміру. Ще у 2004-му році Кураєв відверто агітував за Януковича, у 2008-му волав у Києві на концерті ВІА «Братья Карамазовы» («Братья Смердяковы», як цих пристаркуватих рок-невдах традиційно називає «Обком»).
(2012 р., О. Карамазов отримав від Путіна орден «Дружби»: «Ой, якщо не заплачу, то, мабуть заспіваю Вам… про космонавтів, Гагаріна - «Космос мёртв!») Ну й, ясна річ, Андрій Кураєв співав осанну Кирилові Московському і натхненно лизав йому все, до чого дотягувався його язик. Наприклад - руку Гундяєва, з якої дивним чином після его подорожі Україною зник коштовний годинник: мовляв, це така вища проява «християнського смирення». Навіть зараз смішно і соромно (за Андрія) це згадувати… Але головне: Кураєв ще у 2009-му році залякував українців «громадянською війною» - якщо у них раптом з’явиться незалежна від Москви помісна церква. Більш того: диякон РПЦ Кураєв договорився до того, що Вселенський патріарх Варфоломій – агент ЦРУ!.. Погодьтеся, це небагато чим відрізняється від вчорашнього виступу біглого одеського попа, який так переконливо «розтрощив» той самий Андрій Кураєв… Що ж трапилось з дияконом? Опала – просвітлення – прийняття автокефалії УПЦ Справа у тому, що у 2013 році Кураєв потрапив в опалу у свого начальства. Причина – нищівна критика Андрієм содомії (і «блакитного лобі»), яка буйно квітне у середовищі РПЦ, проти усі намагання московських попів затаврувати у нетрадиційній розпусті Захід і особливо «бездуховних» американських «піндосів». Ось тут и почалося! Опинившись в «опозиції», Андрій прийнявся ще лютіше лаяти не тільки діюче керівництво РПЦ, але й самого Путіна, називаючи його після анексії Криму «Муссоліні для колгоспників». А навесні цього року з ним відбулось це більш вражаюче перетворення, просто якась внутрішня «перестройка». Кураєв заявив, що автокефалія УПЦ – це благо для всього православного світу, окрім «руського миру» і особисто московського патріарха Кирила Гундяєва. Ось як у квітні зважено розмірковував відносно надання Томосу УПЦ пан Кураєв (наводимо мовою оригіналу): «Я считаю, в каком-то смысле это был бы идеальный вариант для православия на Украине. Но, конечно, он был бы крайне неприятен для московской церковной элиты… А что плохого для православия в целом, если появится еще одна сильная поместная национальная церковь?.. Если не будет раскола, то что же здесь плохого?.. Если будет дано благословение Патриарха Константинопольского, это не будет расколом».
(Андрій Кураєв у студії радіо «Ехо Москви», 4 квітня 2018 р.) Але ця логіка ніяк «не доходить» до його московських співрозмовників, вони знов і знов запитують, намагаючись зрозуміти: «Это будет раскол? Это будет отдельная церковь?» Відповідь Кураєва: «Отдельная, и что в этом страшного? Вероучение у них будет то же самое, каноны те же самые, богослужение то же самое. Собственно, она во многом и сейчас уже является отдельной. Я не очень понимаю, что дает Украинской Церкви ее видимое единство с Московским Патриархатом. Только для отчетности в высоких речах — опять же, на московских трибунах». Завершення цієї змістовної бесіди – це взагалі контрольний постріл наповал: « - А в чем тогда издержки московских церковных элит? Відповідь Кураєва: «C точки зрения управляющего нашим государством, Кирилл отвечает за вверенную ему область. Его обязанность — расширять влияние «русского мира» (саме так, зверніть увагу, – а не «православ’я» - «Обком»).
А если здесь этот проект как-то провалится, то получается, ты не справился с поставленной партией перед тобой задачей» (кінець цитати). Як тут не згадати, що вперше на те, що Кирил Гундяев виконує в Україні саме «партійне завдання», вказав… Віктор Федорович Янукович, хай йому в аду «шконку» дадуть не біля «параші». Ще у 2009 р., під час передвиборчого вояжу Україною разом із Кирилом, Віктор Федорович урочисто надав Кирилові високий партійний сан - «ПАРТІАРХ». «Київ на узбіччі»?.. І зараз, вже після подій у Стамбулі, Андрій Кураєв ні у чому собі не відмовляє, коли йдеться про спроби РПЦ зупинити процес надання УПЦ автокефалії. Ось що написав Андрій у своєму Facebook 31 серпня (мовою оригіналу): «Патриарх после Фанара Рассказывают, что Святейший уже в самолете отечески вразумил митр. Иллариона. Тот, объездив весь крещеный мир, уверял начальство, что поддержка этим миром московской позиции по УПЦ обеспечена. Но Варфоломей предъявил иные мнения»
Проте того ж дня А. Кураєв видав і такий пост: «Киев на обочине Все же очень показательно, что переговоры о судьбе Украины идут в отсутствие представителей Украины. Киевского митрополита даже не включили в состав делегации МП».
Зрозуміло, що Кураєв намагається видати бажане за дійсне. УПЦ МП – так, на узбіччі. Не кажучи вже про РПЦ – це взагалі десь там, далеко, за «поребриком» християнського світу. І як справжній «свідомий» росіянин Кураєв навмисно не відрізняє «Київ» і УПЦ Московського патріархату, для нього відсутність у Стамбулі представника УПЦ МП – це все одно що відсутність України як такої, для нього не існує у Києві іншого митрополита, ніж отой Онуфрій МП. Йому це все тотожно. І за це відверте глузування з України і віруючих українців пану Андрію можна лише подякувати. Він зайвий раз підтвердив те, про що давно вже кажуть в нашій країні. А саме: вже давно на часі зміна назви УПЦ МП. Досить вже цих дешевих трюків, досить маніпулювати свідомістю людей, вводячи їх в оману. Але про це – вже іншим разом, незабаром.
|
|
Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку |
|