26 марта


14:53

У Києві скасували анонсовану півторадобову комендантську годину. Перехід на “літній час” ще не скасовано

12:38

Україна переводить стрілки на годину вперед, у Києві - комендантська година на півтори доби

21 марта


12:42

21.03.2022 у Києві та області на півтори доби вводять "посилену" комендантську годину

15 марта


15:06

У Києві та області знову запроваджують комендантську годину на півтори доби

11 марта


17:53

Міноборони РБ: інформація про ракетний удар по білоруському селу - фейк. Проте вторгнення в Україну готується

16:31

Російські літаки зайшли з території України і нанесли вогневе ураження по населених пунктах у Білорусі

15:58

Міністр оборони України звертається до народу Білорусі

22 мая


12:44

Операція «Гірдон»: Гіркін усім задоволений, а Гордона вважає дурнем, мерзотником, майже го…доном

14 мая


15:42

Окупанти «ізолювали» у Донецьку обвинуваченого у справі МН17

17 сентября


12:33

Гончарук прокоментував свій коментар щодо ПриватБанку

10:18

Прем’єр Гончарук не виключає «компроміс» із Коломойським щодо ПриватБанку

09:12

«Слуги народу» пропонують змінити закон «Про столицю» і провести вибори мера Києва у грудні

08:58

Будинок колишньої глави Нацбанку Гонтаревої спалили

08:40

Дoба ООС: один наш військовий загинув, двох поранено

16 сентября


17:28

Після програного Зеленським парі чиновників міської ради Дніпра оголошено в розшук

17:07

Скасовано постанову Матіоса про «засекречення» декларацій військових прокурорів

12:55

І цього тижня Зеленський не зможе відібрати у Авакова Нацгвардію

12:23

Бюджет-2020 презентують нардепам у п’ятницю

12:11

Посольство США сподівається, що нова ЦВК буде не гірше той, що розігнав Зеленський

11:59

Богдан - о фракції «Слуга народу»: там є «божевільні, психічно хворі»

08:41

Доба ООС: поранено одного військовослужбовця

15 сентября


17:27

Рада отримала проект держбюджету-2020

09:03

Доба ООС: обстріли не припиняються

14 сентября


14:59

Зеленський наклав вето на Виборчий кодекс з відкритими списками

08:50

Доба ООС: поранено вісьмох наших військових

13 сентября


18:44

У Кремлі наполягають: спочатку фіксація «формули Штайнмайера» - потім «нормандська» зустріч

17:26

Для Коломойського відкрилося «хороше вікно»: крізь нього він бачить вихід із ситуації з ПриватБанком

16:52

Меру Дніпра не пробачили вигране у Зеленського парі: у міськраді обшук

13:58

Порошенко прийшов на допит до ДБР – ДБР прийшло з обшуком до банка Порошенка

13:34

Стало відомо, під приводом чого намагаються вилучити у ПриватБанку документи, «пов'язані з юридичним захистом банку»

ПАМ’ЯТНИК ЗАХОВАНИМ СКАРБАМ

Приколи монументального «акцепту»

Своє «повернення» у велику політику Віктор Ющенко відзначив так, наче він і не обіцяв з неї піти.


Учора відбулися дві знаменні події. По-перше, Віктор Ющенко відрікся від своєї недавньої обіцянки в разі програшу на виборах покинути політику. По-друге, він одразу ж видав Указ про терміновий розгляд питання про встановлення пам’ятника гетьману Полуботкові, якого українська нація цінує і любить не стільки за те, що його замордували в казематах кривавого імператора Петра I, скільки тому, що гетьман десь хитро заховав величезний золотий скарб, і думка про цей самий скарб буде скрашувати існування ще не одного покоління українців.

Взагалі епоха Віктор Ющенка була хоч і нетривалою, але відзначилася унікальною монументальністю. В тому сенсі, що запам’ятається серед іншого зведенням всіляких монументів та пам’ятників.

В жовтні минулого року, представляючи нового міністра закордонних справ Петра Порошенка, Віктор Ющенко, серед іншого, похвалив дипломатів за активність у встановленні монументів та пам’ятних знаків за кордоном: «Я не пригадую жодного свого візиту, де б я приїхав – і ми б не відкривали те, що пов’язано з українською присутністю».

Мабуть, на тлі зовнішньополітичних провалів, мало хто оцінить такі досягнення належним чином, проте це зайвий раз характеризує монументальний характер президентства Ющенка.

До речі, за Ющенка монументи не лише встановлювали, але й демонтували. Варто лише вітати демонтаж у столиці пам’ятника Станіславові Косіору – одного із винуватців Голодомору.

Мабуть, натхнені цим фактом націоналісти «не словом, а ділом» вирішили докластися до пам’ятника Ленінові на Бессарабці.

Монументальний «акцепт» був таким потужним, що захопив навіть ідейних опонентів Віктора Ющенка. Скажімо, ватажок кримських комуністів Леонід Грач кілька років тому натхненно викривав «таллінське варварство» (це, нагадаємо, коли в столиці Естонії перенесли монумент радянським воїнам на військовий цвинтар). Між тим, в Криму пам’ятники радянським воїнам перебувають у значно гіршому стані, ніж в Естонії. Ось, скажімо, як виглядає пам’ятник воїнам-десантникам у курортному селищі Морське біля Судака.

Між тим, про кримське варварство Леонід Іванович нічого не каже.

Навіть знаменитий мисливець Віктор Лозинський відзначився на цьому терені. У своєму периферійному Голованівську він хотів не лише бути князьком, а й визначати стиль місцевих монументів. Кажуть, ніби саме він зібрав сесію Голованівської селищної ради і примусив проголосувати за зміну тризуба на неофіційному символі Голованівська – пам’ятнику «Щаслива родина» – на серп і молот.

За два дні місцеві націонал-демократи зняли серп і молот, проте невдовзі радянську символіку відновили. А у відповідь було розмальовано фарбою та пошкоджено пам’ятник Тарасові Шевченку.

Взагалі-то, в українських містах пам’ятники змінюють одне одного з карколомною швидкістю, знаменуючи зміну епох, держав та смаків. Процес встановлення та повалення пам’ятників є перманентним, та інколи виглядає доволі кумедно.

Ось, скажімо, всі ми знаємо пам’ятник повсталим робітникам-арсенальцям біля станції метро «Арсенальна». Зараз на цьому постаменті – гірська гармата, з якої робітники обстрілювали вірні Центральній Раді війська в січні 1919-го.

Проте раніше на цьому ж таки постаменті стояли жертви судочинства – Василь Кочубей та Іван Іскра. Саме вони донесли Петрові І на гетьмана Мазепу. Але цар не повірив – і їм стяли голови. Між іншим, за спогадами учасників подій, отаман Гайдамацького кошу Слобідської України Симон Петлюра, який командував штурмом Арсеналу, просив бійців, аби не стріляли по пам’ятнику.

А ось ще один київський пам’ятник звитяжним бійцям громадянської війни, що стояв на початку сучасної вулиці біля музею.

Тепер на цьому місці стоїть бронзовий В’ячеслав Чорновіл.

А англійський танк здали в металолом - під час німецької окупації...

Багато метаморфозів із пам’ятниками було у Львові. Наприкінці ХІХ століття у центрі міста встановили монумент польському королеві (уродженець Львівщини) Яну ІІІ Собеському – рятівникові Відня від турок.

Львівський пам’ятник польському королеві дуже нагадував київський пам’ятник нашому гетьманові Богданові Хмельницькому.

Старші люди розповідали байку про те, як радянські військові попервах дуже дивувалися, побачивши цей пам’ятник:

- Ты смотри, и у них Хмельницкий есть! – казав ніби один радянський командир іншому.

- Прошу пана, то Собєський, - втручався розмову випадковий перехожий львів’янин.

- Ну да, теперь, конечно же, советский!

Утім, «советским» король так і не став. Невдовзі після того, як у вересні 1939 року Львів став радянським, неподалік встановили пам’ятник сталінській конституції – так що він загороджував короля.

Щоправда, цей монумент зруйнували у перший день німецької окупації самі львів’яни, належним чином оцінивши принади сталінського основного закону.

Невдовзі після війни, коли Львів остаточно відійшов до СРСР, Собеський переїхав до Гданська. Між іншим, полякам, які досі впевнені в тому, що «Львув польске място» і що там до війни поляки становили понад 50 % (а українці були третьою етнічною групою – після поляків та євреїв), варто взяти до уваги, що в населенні Данцигу до війни німці становили близько 90 % населення.

А на тому місці, де був постамент сталінській конституції, в 1992-му встановили пам’ятник Тарасові Шевченку. А там, де стояв Собеський, збирається знаменита львівська «клюмба».

Ще один львівський пам’ятник, який переїхав водночас із Собеським, був монументом Францішеку Смольці (відомий громадсько-політичний діяч другої половини ХІХ століття).

Зараз на цьому місці встановлено алегоричний пам’ятник загиблим міліціонерам (поруч – обласне УМВС): святий Георгій верхи на коні встромлює спис у пащеку змія. Пригадую, як один громадсько-політичний діяч назвав цей монумент «пам’ятником коневі». І справді, кінь є найпомітнішим у цій скульптурній композиції.

Взагалі, національно-свідомі львів’яни дуже вже жваво взялися за встановлення всіляких пам’ятників та меморіальних знаків. За останні двадцять років у Львові їх наставили чимало. Причому, мало який пам’ятник можна назвати вдалим. Скажімо, як зауважив один знайомий естет, пам’ятник королеві Данилові цілком міг би слугувати монументом якомусь ассирійському цареві.

Крім того, у Львові (зрештою, і в Києві також) дуже люблять встановлювати всілякі дрібненькі пам’ятнички: фігури Швейка, Захер-Мазоха і ще бо зна’ кого. Всіх їх звичайно треба за щось потримати (Мазохові навіть можна засунути руку в кишеню і щось там намацати) – і буде вам щастя.

І все б воно нічого – треба ж якось патріотичні почуття підтримувати, чимось туристів бавити – проте за всією цією монументоманією руйнуються справжні безцінні пам’ятники – розсипається неповторна архітектура старовинного Львова, бетонується та ущільнюється затишний колись Київ. Шкода, що співвітчизники йдуть найлегшим шляхом. Бо встановити недолугий монумент набагато легше, ніж звести місто-пам’ятник...

Хоча слід відзначити, що дивні монументи ставили в нашій країні і до скороминущої ери Ющенка. Найбезглуздішим з них, мабуть, став пам’ятник живому і процвітаючому естрадному виконавцю Кобзону, який спорудили в Донецьку в 2003 році. Хтось давно зауважив, що памятник цей не випадково з’явився за рік до минулих президентських виборів: співак на ньому дуже скидається на кандидата-2004 Януковича...

Що ж до самого Ющенка, то символічним монументом його епосі цілком може стати не стільки бутафорський Батурин, скільки Національний спортивний комплекс «Олімпійський», реконструкція якого коштує дорожче, ніж будівництво нового.

Навіть дивно, чому стадіон не відлили в золоті… Мабуть тому, що скарби Полуботка досі не знайдені.

Дмитро ШУРХАЛО, Радіо Свобода, для «ОБКОМу»


Версия для печати  Версия для печати

21 Января 2010 16:48


 

 

Генпрокурор Луценко каже, що 31 травня врятував ціле місто. На яку нагороду він, на Вашу думку, за цей вчинок заслуговує?

Запрошення на чергове засідання РНБО України (6)

Обрання членом РНБО врятованого їм міста (16)

Дострокового присудження звання Генпрокурор-лейтенанта (22)

Повного зібрання підручників юридичного вишу (81)

Червоного диплома юриста з золотими літерами (9)

Медалі «Рятівник Третього Тисячоліття» (159)

Урочистого рукостискання від Зеленського (64)

Введите, пожалуйста, цифры с рисунка: